Список виявлених та виправлених верстальником помилок набору
Список виявлених та виправлених верстальником помилок набору
С. 9: Це могли бути, опріч найпопулярнішої пісні «Всякому місту звичай, права» (що, до речі, менш імовірно, адже Шевченко, як пам’ятаємо, в іншому місці називає її сатиричною, а тут він «[виспівув] => виспівував та плакав»), або «Гей, поля, поля зелені», або «Ой ти пташко-жовтобоко».
С. 12: Справді, Хіждеу наводить чимало висловлювань і суджень, [приналежністть] => приналежність яких Сковороді нічим не потверджено, посилається на твори, яких у філософа попросту немає.
С. 26: Звісно, наївним було б сподіватися, що ця формула, хоч би якою вона була точною і місткою, «закрила тему», раз [и] => і назавжди поклала край існуванню (і зіткненню) супротивних точок зору на Сковороду, різкому коливанню оціночного маятника.
С. 34: Цікаві також свідчення деяких іноземних спостерігачів про рівень освіти на теренах тодішньої [Україні] => України.
С. 57: Щодо Київської академії, то в ній піїтика посідала важливе місце — [зову] => знову ж таки як у повсякденні, в навчальних програмах, так і в різних урочистих ситуаціях; притому один з восьми класів, п’ятий, було присвячено піїтиці цілком.
С. 57: Протягом багатьох десятиліть академія, навіть коли вона ще була [колеґіїю] => колеґією, залишалася центром розвитку віршування в Краї.
С. 74: Деякі листи так і підписував: «студент Григорій Сковорода», не [тільким] => тільки підкреслюючи тим погляд на самого себе як на вічного учня («semper tiro»), але й віддаючи данину вдячної пам’яті своїй alma mater — академії.
С. 82: Муз?ки й [співки] => співаки з України вже раніше середини XVII століття починають з’являтися в Москві, при дворі царя Міхаїла Фьодоровича, ласкаво приймає їх і «тишайший» Алєксєй Міхайлович, а за царським прикладом і численні знані люди того часу, зосібна боярин Фьодор Ртіщев.
С. 85: Приводом до цього, — згадує [і] => у своїх записках Я. Штелін, — стала така обставина.
С. 108–109: Спілкувався, ймовірно, Сковорода з наступником померлого Іоана Козловича на посту єпископа Гервасієм Лінцевським, який до Переяслава протягом довгих років був архімандритом православного Срітенського [монастря] => монастиря в Пекіні; <…>
С. 111: Молодому краю, який динамічно перебудовувався, переходячи на [мірні] => мирні рейки, вкрай потрібні були кваліфіковані фахівці з різних галузей.
С. 149: Але ці традиційні сюжети автори травестій викладають не в канонічному, освяченому церквою, а в пародійному, навмисно [знаженому] => зниженому, заземленому дусі, зі силою-силенною життьових подробиць, комедійних ситуацій, гумористичних деталей, <…>
С. 151: Пісня 8-ма — один з кращих ліричних [творі] => творів Сковороди.
С. 152: Не [зайдемо] => знайдемо тут того перейняття вірою, непідробного патосу й душевного хвилювання, які притаманні пісням 7-й та осібно 8-й.
С. 213: Водночас не можемо залишити поза увагою типологічні подібності між [Шевченко] => Шевченком і Сковородою також у мовно-поетикальній площині.
С. 219: Він виявляє загострений інтерес до тих історичних осіб і сучасників, котрі знайшли в собі духовні сили здійснити — з різних причин — подібний [критий] => крутий поворот у своїй долі.
С. 219: Алєксандр Міхайлович Добролюбов — [один ранніх] => один з ранніх російських поетів-символістів, <…>
С. 228: Не дивно, що двох представників цього «вченого» [порідддя] => поріддя зустрічаємо в «Наркісі».
С. 273: Це Біблія та різні [ранньохристиянскі] => ранньохристиянські вчення, що для них є характерною проповідь аскетичної моралі, втім, своєю чергою, багато в чому пов’язаної з античною традицією.
С. 274: Та часто-густо тема пошуку істинного щастя виступає в Сковороди [і] => в оболонці чисто християнського моралізування або релігійно-філософської метафорики, <…>
С. 276: [Ахристратиг] => Архистратиг Михаїл обурюється: «О ганителю! …Зводиш наклеп на небесну славу й доґмати її…» (II, 63).
С. 287: В першій убачають причину всіх суспільних бід і хиб, у [другі] => другій — джерело й ґарантію всілякого достатку й щастя.
С. 304: Зовсім до іншого джерела звертається старший сучасник Сковороди Жан-Жак Руссо в творі з промовистою назвою: «Розмисел, який отримав премію Діжонської академії 1750 року з питання, запропонованого тією ж Академією: „Чи [спряло] => сприяло відродження наук і мистецтв очищенню звичаїв?“».
С. 305: <…> дайте мені відповідь, кажу я, ви, хто дав нам [стальки] => стільки блискучих відкриттів: якби ви не пізнали нічого з оцих речей, <…>
С. 321: Перевага, що її віддавав Сковорода дослідженню «печер» свого серця перед «науками новими», поза сумнівом [повинно] => повинна була імпонувати й таки імпонувала Толстому, була йому суголосною його поглядам.
С. 369: Існує, проте, доста поширена точка зору, прихильники якої зближують, а то й ідентифікують учення і діяльність Сковороди з різними сектантськими — у власному [значення] => значенні цього поняття — течіями.
С. 373: Мовляв, [буди] => були перешкоди — «раціоналістичний ухил», «поганий платонізм», віра у «вічну матерію», «зовнішнє розуміння світу»…
С. 431: Під цим оглядом Хіждеу посилається на Сковороду, який нібито в листі до Георгія Кониського висловлював протест проти спроб міряти його [буд-яким] => будь-яким «казенним сажнем», <…>