ПРИМІТКИ
ПРИМІТКИ
1. John H. Plumb, The Death of the Past (Boston: Houghton Mifflin, 1970), 41.
2. E. M. Thompson, «V. B. Shklovskii and the Russian Intellectual Tradition,» in Arnold McMillin, ed., Aspects of Russian and Czech Literature: Selected Papers of the Third World Congress for Soviet and East European Studies (Columbus, OH: Slavica, 1989), 11–21.
3. Л. И. Тимофеев, Основы теории литературы (Москва, 1974), 737.
4. Alex de Jonge, Fire and Water: A Life of Peter the Great (New York: Coward McCann, 1980), 99-101, 242.
5. В. Б. Шкловский, Собрание сочинений, т. 1 (Художественная литература, 1974), 737–738.
6. Там само, 688.
7. Annette Gordon-Reed, «Why Jefferson Scholars Were the Last to Know,» Houston Chronicle, 4 November 1998.
8. «Древнерусский смех относится к смеху средневековому». Д. С. Лихачев, Смеховой мир» древней Руси» (Ленинград: Наука, 1976), 9.
9. «Если характеризовать древнерусскую литературу, пользуясь методом «больших скобок», то следует признать, что она принадлежала по своей структуре к типу литератур средневековых (свойственных раньше и литературам Запада)». Д. С. Лихачев, Поэтика древнерусской литературы» (Ленинград: Наука, 1967), 16.
10. Enid Welsford, The Fool: His Social and Literary History (LondonFaber & Faber, 1935), 199.
11. Will Durant, The Age of Faith (New York: Simon & Schuster, 1950) 929.
12. Ernst R. Curtius, Europaische Literatur und lateinisches Mittelalter (Bern: Francke Verlag, 1948), 106.
13. Immanuel Kant, Werke, vol. 5 (Wiesbaden: Im Insel Verlag, 1967) 437–438.
14. «А прямая дорога до того веселья от Кракова до Аршавы и на Мозовшу, а оттуда на Ригу и Ливлянд, оттуда на Киев и Подолецк, оттуда на Стекольню и на Корелу, оттуда на Юрьев и ко Брести, оттуда к Быхову и в Чернигов, в Переяславль и в Черкасской, в Чигирин и Кафимской. А кого перевезут Дунай, тот домой не думай». Русская демократическая сатира XVII в., под редакцией В. П. Адриановой-Перетц (Москва: Наука, 1977), 33.
15. Wiktor Jakubowski, «Pismiennictwo zjednoczonego panstwa moskiewskiego,» Literatura rosyiska, vol. 1, edited by M. Jakobiec (Warsaw: PWN, 1970), 140.
16. Anthony Stokes, «Literature of the Seventeenth Century, in John Fennell and Anthony Stokes, eds., Early Russian Literature (London: Faber & Faber, 1974), 258.
17. Richard Pipes, «Diplomacy and Culture: Negotiation Styles», in Arms Control: Myth versus Reality, edited by Richard F. Staar (Stanford: Hoover Institution Press, 1988), 156.
18. Юрий Лотман, «О двух типах ориентированности культуры» в Статьи по типологии культуры (Tartu: Univ. of Tartu Press, 1970), 86–98.
19. Я хотіла б подякувати професорові Ф. Дж. Томсону з Антверпенського університету за те, що він звернув на це мою увагу.
20. «The Account of George Turberville,» in Rude and Barbarous Kingdom, edited by L. E. Berry and R. O. Crummey (Madison: Univ. of Wisconsin Press, 1968), 76.
21. Домострой (Москва: 1882). Цитується за Bradda Books Reprints (1971), 57–62, 68.
22. Curtius, 421–423.
23. A. M. Скабичевский, «Аскетические недуги в нашей современной передовой интеллигенции», Русская мысль, 21 (октябрь-ноябрь 1900 г.), 24.
24. Стоглав, под редакцией Д. Е. Кожанчикова (Санкт-Петербург: Академия Наук, 1863), 135–136.
25. Russell Zguta, Russian Minstrels: A History of the «Skomorokhi» (Philadelphia: Univ. of Pennsylvania Press, 1978), 45–80.
26. H. M. Карамзин, История Русского государства, том 9 (СанктПетербург: Евдокимов, 1892, 105
27. Adam Ulam, The New Face of Soviet Totalitarianism (Cambridge, MA: Harvard Univ. Press. 1963), 138; Walter Laqueur, Russia and Germany (London: Weldenfelt and Nicholson, 1965); і Mikhal Heller and Aleksandr Nekrich, Utopia in Power (New York: Summit, 1986). Ганна Арендт (Hannah Arendt) вперше застосувала тоталітарну модель до радянського досвіду, тоді як «історичну» модель застосовували здебільшого марксисти та пост-геґеліянці. Обговорення цих двох моделей див. John Armstrong, «Comments on Professor Dallin’s «Bias and Blunders in American Studies on the USSR», Slavic Review 32 (Fall 1973), 577–587. Заяви про «сліпоту» вчених до проблем націоналізму в Радянському Союзі, див. Alexander J. Motyl’s «Sovietology in One Country» or Comparative Nationality Studies?» Slavic Review 48 (Spring 1989), 83–88.
28. Alexander Dallin, «Soviet Foreign Policy and Domestic Politics: A Framework for analysis,» in The Conduct of Soviet Foreign Policy, edited by Erik P. Hoffmann and Frederic J. Fleron, Jr. (New York: Aldine-Atherton, 1971), 36–49; Stephen F. Cohen, Rethinking the Soviet Experience: Politics and History since 1917 (Oxford: Oxford Univ. Press, 1985), 65–66, 155–156. Давніші, але все ще глибоко закорінені погляди на іноземну політику Росії див. у працях: George Kennan, Russia and the West (New York: Mentor, 1960), та Barrington Moore Jr., Terror and Progress in the USSR: Some Sources of Change and Stability in the Soviet Dictatorship (Cambridge: Harvard Univ. Press, 1954), в яких обговорення проблем, пов’язаних зі становищем націй в Радянському Союзі, обмежується розглядом формування груп серед інтелектуалів різного етнічного походження, не торкаючись проблем колоніалізму. Аналогічний підхід переважає і в праці David Lane, Politics and Society in the USSR, 2d ed. (New York Univ. Press, 1979).
29. Merle Fainsod, How Russia is Ruled (Cambridge: Harvard Univ. Press, 1965), 363.
30. Jan T. Gross, Revolution from Abroad: the Soviet Conquest of Poland’s Western Ukraine and Western Belorussia (Princeton, NJ: Princeton Univ. Press, 1988).
31. «Правові» документи, які забезпечували юридичну підставу для цих анексій, можна знайти в переліку законів: «Законы, принятые Верховным Советом СССР», Партийное строительство, № 14 (липня 1949 р.), 39–41.
32. «Внешняя политика Советского Союза», Советское государство и право, 8–9, № 4 (1940 р.).
33. Известия, 11 січня 1940 р. (про переведення киргизького письма з арабської абетки на кирилицю); Правда, 29 березня 1940 p. (про переведення татарського письма з латинської абетки на кирилицю).
34. Після радянсько-фінської війни до Радянського Союзу було включено лише частину Фінляндії.
35. Joseph Rothschild, East Central Europe between the World Wars (Seattle: Univ. of Washington Press, 1974), 72, 369.
36. Після цих анексій приблизно третина населення Радянського Союзу не знала російської мови достатньо добре для того, щоб на неї могли впливати російськомовні публікації. Для цього сегмента суспільства призначалися газети, які друкувалися іншими мовами і доносили до нього публікації російськомовної преси. Див. обговорення газети Czerwony Sztandar у книжці: Gross, хх, 66, 75, 85, 189, 191, 217, а також у статті: Adam Ulam, «Russian Nationalism,» у книжці The Domestic Context of Soviet Foreign Policy, edited by Seweryn Baler (Boulder, CO: Westview 1981), 3-17.
37. Peter Kenez, The Birth of the Propaganda State (Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1985), 224, 51–69.
38. Gross, 35.
39. Michal Heller, «Polskie pany,» Kultura, no. 421 (October 1982).
40. Jonathan Haslam, Struggle for Collective Security (New York: St. Martin’s Press, 1984), 197–198.
41. Я. Викторов, «Международный обзор», Партийное строительство, 1 січня 1939, 62.
42. «Польское государство, построенное на подавлении, угнетении и тяжелой эксплуатации национальных меньшинств, на насильственном ополячении украинского и белорусского населения, на беззастенчивом уничтожении всей их культурной жизни… подверглось при первом же серьезном испытании военному разгрому…. Мы приветствуем любимую Красную Армию, защитницу угнетенных, славу и гордость советского народа… все свободные, равноправные, счастливые народы Советского Союза сплочены вокруг правительства и Партии Ленина-Сталина». Правда, 18 вересня 1939 р.
43. Литературная газета, 26 вересня 1939 р.
44. Спершу надруковано в Правде від 17 вересня 1939 р. Е. М. Thompson, ed., The Search for Self-Definition in Russian Literature (Houston, TX: Rice Univ. Press, 1991), 203–204.
45. Gross, Revolution from Abroad, 197–206.
46. Правда, 26 вересня і 6, 18, 22 та 29 жовтня 1939 p.
47. The History of Poland since 1863, edited by R. F. Leslie (London and Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1987), 153–154, 168–169, 175176, 198.
48. «Нас країна одна породила / Та неоднакове щастя дала / Ми росли всьому світові на диво / Вас скрізь підстерігала неволя».
49. Советская юстиция, № 7 (1940), 23.
50. «Со шляхтою вы на смерть воевали / а нам не замутили и воды / Ни яблока ни разу не сорвали, / Не затоптали ни одной гряды».
51. Архів Андерса, Архів Миколайчика та архів Міністерства закордонних справ Польщі при інституті Гувера.
52. В. Молотов, «О внешней политике Советского Союза», Советское государство и право, № 5 (1939), 6.
53. Ф. Г. Зуев и др., История Польши, 2 тома (Москва: Академия наук, 1958), 456–457.
54. М. П. Ким, под ред. История СССР: Эпоха социализма (Москва, 1958), 534–542.
55. P. Grigorenko, Memoirs, translated by Thomas Whitney (New York: Norton, 1982), 92.
56. Alfred Rambaud, The Expansion of Russia: Problems of the East and Problems of the Far East. Burlington, VT: The International Monthly, 1900; та Piotr Wilczek, «Jesuits in Poland according A. F. Pollard,» Sarmatian Review, 19, no. 1 (January 1999), 593–596.
57. Підтвердження цього висновку див. у книжці Gross, 29, 32–33.
58. 10 березня 1999 р. Російська Дума 307 голосами проти 35 проголосувала про повернення до мелодії радянського гімну замість музики Глінки. Як повідомило того самого дня Агентство Франс-Прес, текст радянського гімну мав бути замінений новим віршем. Двох голосів забракло до повернення як до музики, так і слів радянського гімну.
59. «Einvemehmen zwischen Berlin und Moskau uber Polen,» («Домовленість про Польщу між Берліном і Москвою»), Volkischer Beobachter, північне видання, 19 вересня 1939 р.
60. Alfred Rambaud, L’Histoire de la Russie (18?); на цю книжку є посилання в праці A. F. Pollard, The Jesuits in Poland (1892), передрукованій видавництвом Haskell House Publishers Ltd. (New York, 1971).
61. Правда, 2 жовтня 1939 p. У Західній Білорусії та Західній Україні поляки жили переважно в містах, тоді як білоруси та українці становили більшу частину сільського населення. У Львівському, Тарнувському, Білостоцькому, Новогрудецькому та Віденському воєводствах чисельно переважали поляки, а частка українців і білорусів коливалася в межах від 20 до 45 відсотків усього населення. У Станіславському, Волинському та Поліському воєводствах поляки були в меншості, а частка українців і білорусів становила від 55 до 65 відсотків населення. Aleksander Gieysztor et al., History of Poland (Warsaw: PWN, 1968), 685, 714–716.
62. Teresa Toranska, Them: Stalin’s Polish Puppets (New York: Harper & Row, 1987), 209.
63. Gross, 35.
64. Gerhard Simon, Nationalismus und Nationalitatenpolitik in der Sowjetunion (Baden-Baden: Nomos, 1986), 171–179; Helene Carrered’Encausse, Decline of an Empire (New York: Newsweek Books, 1982), and Confiscated Power (New York: Harper & Row, 1982).
65. Советская юстиция, № 7 (1940), 23. Суботін вважав, що російський і білоруський — це взаємозамінні поняття.
66. Sarmatian Review 9, no. 1 (January 1989).
67. Bruno Bettelheim, «Foreword,» War through Children’s Eyes, edited by I. G. Gross and J. T. Gross (Stanford, CA: Hoover Institution Press, 1985), xiv.
68. Советское государство и право, май 1939, 8. Фінську оцінку радянсько-фінської війни див. у Hjalmar J. Procope, Finland Reveals Her Secret Documents: On Soviet Policy March 1940 — June 1941 (New York: Funk, 1941).
69. Правда, 16 червня 1940 p. та Известия, 2 липня 1940 p.
70. Советское государство и право, 11 (листопад 1940 р.), 59.
71. Советское государство и право, 3 (березень 1940 р.), 11.
72. В. Гудков, «Культура возрожденной страны», Правда, 16 червня 1940 р. «Антисоветская белофинская фальшивка», Известия, 18 вересня 1941 р., Партийное строительство, № 10 (травень 1940 р.), 20–21.
73. Правда, 14 січня 1940 р. та Известия, 2 липня 1940 р.
74. Комсомольская правда, 20 жовтня 1940 р.; П. Федосеев, «Социализм и патриотизм», Коммунист, № 9 (червень 1953 р.), 13; С. Якубовская, «Образование и расцвет социалистических наций в СССР», Коммунист, № 9 (червень 1953 р.), 42–45 та Социалистические нации СССР (Москва: Академия наук, 1955), 142.
75. Известия, 29 червня 1940 р. та Правда, 1 вересня 1940 р.
76. Советское государство и право, 3 (1941 р.), 35.
77. Розглядалися такі підручники: А. Романенко, Пособие по истории России, XX век: для выпускников и поступающих в вузы, (Санкт-Петербург: Тритон, 1996); С. Рябикин, Новейшая история России, 1991–1997: Пособие для учителей, старшеклассников, абитуриентов и студентов (Санкт-Петербург: Нева, 1997); С. Г. Смирнов, Задачник по истории России, 2-е перероблене видання (Москва: Международные отношения, 1995); А. Орлов и др., Пособие по истории отечества для поступающих в вузы (Москва: Простор, 1994); М. И. Главацкий, Россия, которую мы не знали, 1939–1993 (Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 1995); Хрестоматия по истории для школ и вузов (Москва, 1995). Див. також видання під редакцією С. Б. Чернишова, Иное: Хрестоматия нового российского самосознания, 3 томи, (Москва: Аргус, 1995). Альберт Вікс (Albert Weeks) у своїй праці «Росія повертається до школи» («Russia Goes Back to School») зробив прихильні висновки, розглянувши лише два підручники 1997 р.: Мир в XX веке та История России, XX век (Transitions 6, № 1, січень 1999 p.). Девід Менделофф (David Mendeloff) не погоджується з інтерпретацією Вікса у статті «Надмірна похвала» («Overboard on the Praise», Transitions 6, № 3, березень 1999 p.).
78. Смирнов, 73.
79. Там само, 94.
80. У грудні 1998 р. Російська Дума ухвалила російський бюджет на 1999 р. у розмірі близько 29 млрд. дол. (за обмінним курсом рубля станом на середину грудня 1998 p.). 6 млрд. дол. з цієї суми призначалося на військові витрати. Платню офіцерам було підвищено майже на 100 %, солдатам — на 60 %. Можна зробити висновок, що вчителі, медичні працівники та державні службовці залишаться без зарплати, оскільки в бюджеті немає асигнувань на оплату їхніх послуг. Michael Gordon, «Russia Offers 1999 Budget,» New York Times, 11 December 1998.
81. А. С. Орлов и др., 112.
82. Там само, 111.
83. «Возвращение древних земель Белоруссии, за выход к Балтике», С. Г. Смирнов, 60.
84. Там само, 6. 85. Главацкий, под редакцией, Россия, которую мы не знали.
86. Там само, 401–402.
87. Романенко, 118.
88. Главацкий, 12.
89. «Сталин в Ялте получил ровно то, что западный мир в лице его лидеров не считал с уверенностью своим». В. Цимбурский, «Остров Россия» в книжці «Иное» под ред. Чернышева, т. 2, 213.
90. Романенко, 118.
91. Vernadsky, A History of Russia, 420, 423.
92. Nicholas V. Riasanovsky, A History of Russia, 4-th ed. (Oxford: Oxford Univ. Press, 1984), 516–517.
93. (Ann Arbor: Univ. of Michigan Press, 1968), 245–247.
94. Edward Acton, Russia (London: Longman, 1986), 245–247.
95. New York: Alfred A. Knopf, 1966.
96. (New York: Simon & Schuster, 1960), 513–544.
97. В. Махнач, «Империи в мировой истории», під редакцією Чернишова, Иное, т. 2, 123.
98. Протокол засідання Політбюро ЦК КПРС, 23 квітня 1981 р., у книжці під редакцією Главацького, 252.
99. Рябикин, 204.
100. Агентство Франс-Прес (Москва), 31 жовтня 1998 р.
101. Рябикин, 142.
102. Там само, 141.
103. Там само, 247.
104. Brian Whitmore, «Russia: Yeltsin Launches New TV Channel to Control Information,» Radio Free Europe / Radio Liberty, 29 August 1997.
105. Агентство Франс-Прес, 28 серпня 1997 p.
106. Там само, 14 жовтня 1997 p.
107. Виктор Ерофеев, редактор, Русские цветы зла (Москва: Издательство Дом Подкова, 1997). Есе Варлама Шаламова, Андрія Синявського, Віктора Астаф’єва, Юрія Мамлєєва, Венедикта Єрофєєва, Едуарда Лимонова, В’ячеслава П’єцуха, Валерія Попова, Саші Соколова, Євгенія Харитонова, Тетяни Толстої, Анатолія Гаврилова, Володимира Сорокіна, Дмитра Пригова, Льва Рубінштейна, Юлії Кісіної, Ігоря Аркевича та Віктора Пелєвіна.
108. Респондентам ставили запитання: «Шість років тому, у серпні 1991 року, так званий Державний комітет з надзвичайних подій (Государственный комитет по чрезвычайным происшествиям — ГКЧП) організував путч. Якби події, пов’язані з ГКЧП, відбулися сьогодні, то чию сторону ви прийняли б?» Агентство Франс-Прес, 21 серпня 1997 р.
109. Коммерсант, 31 жовтня 1998 р.
110. Андрей Грачев, «Горит Восток зарею новой», Московские новости, 3-10 серпня 1997 р.