Примітки (до електронної версії)

Примітки (до електронної версії)

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником електронної версії:

С. 41: Джеймс [Крекрафттак] => Крекрафт так само вважає національно-імперський комплекс характерною рисою російської ідентичності.

С. 50: За словами Шпорлюка, українська ідентичність, отже, була сформована тими, «хто дає імена, класифікує та концептуалізує», і, як я показую [другому] => у другому та третьому розділах, Гоголь належав до їх числа.

С. 57: Місце України в імперській периферії та загрожене становище української мови є вагомими причинами того, чому, [будуючи] => будучи амбітною людиною, що завжди турбувалася про свій вплив на світ у цілому, він вибрав для твоєї творчості російську мову.

С. 57: Наприкінці XVIII і в XIX столітті спостерігалося [віднесення] => піднесення філософії історії, загальної історії та історичних романів.

С. 140: Його шотландська тематика не заважає Шевирєву вбачати в його творах вираз англійськості, як і кількома роками пізніше висловитися про [російськійсть] => російськість гоголівської творчості, попри її український зміст.

С. 147: Повторюючи етнічні обр?зи, які використовувалися персонажами його «Вечорів на хуторі» стосовно росіян, [він сам він сам] => він сам в одному з листів називає Росію кацапия (ПСС 10, 273).

С. 148: Гоголь прагнув посади в Києві як синекури, яка б дозволила [його] => йому присвятити себе, разом із Максимовичем, етнографічній роботі в Україні (ПСС 10, 273).

С. 189: Якщо усунення цих понять було насправді справою цензури, тоді Гоголь міг винести з цього досвіду добрий урок про бачення цензурою бажаного зображення української історії, яке має шанс бути [опублікованою] => опублікованим.

С. 261: У фінальному образі Невського проспекту [з] => в однойменній повісті, на противагу до початкової риторики панегірика, наголошено на зловісності найвідомішої вулиці Петербурга й усієї Росії:

С. 277: «Арабески» та «Миргород» отримали критичне схвалення в об’ємній статті Бєлінського «Про російську повість і повісті пана Гоголя», в [які] => якій молодий критик оголошує молодого письменника лідером російської літератури.

С. 283—284: У п’єсі «Театральний роз’їзд після постановки нової комедії», написаній для спростування думок своїх критиків, Гоголь виступає проти [засновуванні] => засновування комедії на любовній інтризі

С. 293: Отже, світ, зображений у [п’єс] => п’єсі, служить як мікрокосм Росії, її соціального та політичного ладу й культури, що поєднує цю країну.

С. 303: Гоголь виглядає наляканим інтерпретаційним потенціалом п’єси, особливо політичним, що може завдати [школи] => шкоди його репутації.

С. 339: Як тільки у фрагменті досягається риторична кульмінація у пророцтвах про беспредельную мысль і богатыря, який народиться в серці Росії, риторичне крещендо автора грубо опускається на землю [вторгенням] => вторгненням уривка діалогу

С. 364: Він цитує відступ про російський простір (як і всі інші рецензенти, він не бере до уваги грубий вигук Чічікова) і фінальний — про Русь-тройку, [називачи] => називаючи їх поющие дифирамбы блаженствующего в себе национального самосознания (ССБел 5, 55).

С. 388: Ще один збірник документів, які стосуються контактів Гоголя з поляками, походить від двох священиків-змартвихвстанців, котрих Гоголь зустрів у римському салоні княгині [Волконскої] => Волконської — росіянки, що перейшла в католицизм.

С. 388: В. В. Вєрєсаєв міг мати рацію, що Гоголь потурав двом священикам, щоб справити приємність своїй хазяйці, княгині [Волконської] => Волконській.

С. 403: Внаслідок «виборів», які насправді більше [сході] => схожі на п’яну бійку, Тарас нашіптує деяким козакам ім’я Кирдюга, свого старого воєнного товариша, і завдяки йому Кирдюг стає кандидатом.

С. 405: Хоч Тарас і зневажає Янкеля та його хитрощі, тепер він милостивий і благає єврея перевезти його до Варшави, щоб він [мін] => міг побачити Остапа.

С. 410—411: Хоч Андрій і зрадив козацьку справу, він ніколи не піднімав руку на свого батька, слухняно підкоряючись його [влад,і] => владі — навіть у мить своєї смерті.

С. 427—428: Серед глядачів присутні грубий різник, який оцінює видовище з виглядом знавця; молодий, крикливо вдягнений шляхтич пояснює дуже делікатною мовою тонкощі застосування тортур своїй коханці Юзисі; торговці [розносить] => розносять напої.

С. 430: Зіткнення [мій] => між польськими та козацькими вояками в битві при Дубні постають як послідовність актів відплати.

С. 470: Його національна спокута планувалася публічно шляхом [виданням] => видання «Вибраних місць» і приватно — спокутуванням гріхів перед Гробом Господнім.

С. 481: Добрим індикатором напряму другого тому є доля [її] => його героя-авантюриста Чічікова.

С. 506: У ній Гоголь відповідає своїй кореспондентці-графині, яка впадає у відчай із приводу [різномантіних] => різноманітних страхов и ужасов Росії, що змушують її до рішення оселитися за кордоном.

С. 558: [Национальна] => Национальная двойственность в творчестве Гоголя Олександри Єфименко

С. 564: Її помилкове приписування деяких анонімних [публікації] => публікацій своєму синові надихнув цей коментар

С. 565: Державне видавництво художньої [литератури] => літератури, 1957

С. 577: Гоголь продовжував користуватися фінансовими послугами [Жуковского] => Жуковського протягом усього свого життя. […] Гоголь також настирливо домагався від [Жуковского] => Жуковського сприяння для його друзів — російських художників у Римі (ПСС 11, 344—346).