3. Політика писання історії

3. Політика писання історії

Романтичний націоналізм і його пошуки коріння націй викликав посилений інтерес в історії. Наприкінці XVIII і в XIX столітті спостерігалося піднесення філософії історії, загальної історії та історичних романів. Поширення антикварних товариств свідчить про популяризацію історії серед аматорів. У зв’язку з оцим романтичним захопленням історією та розмаїттям дискурсів, у яких вона досліджувалась, Микола Гоголь виявляється справжньою людиною своєї епохи. Його інтереси в історії сягали античності, Середньовіччя та модерного часу: всесвітньої історії — і західноєвропейської, й української історії: а також торкалися синтетичних наукових, публіцистичних і літературних жанрів. У цьому розділі увага зосереджується на націоналізмі історичних творів Гоголя. У ролі українського історика Гоголь продовжував пропагувати українську націоналістичну проблематику, хоч в інших текстах він також втручається у сферу російських історичних питань. Час від часу вони стикались. Описуючи відмінності між офіційними й неофіційними, публічними та приватними висловлюваннями, між цензурованими та не цензурованими, науковими та художніми текстами, цей розділ досліджує способи, за допомогою яких Гоголь піддавав сумніву та протистояв поняттям офіційної російської історіографії.